Розкладний пластик — це широке поняття. Це пластик, який за певних умов навколишнього середовища, протягом певного періоду часу і через один або кілька етапів зазнає значних змін у хімічній структурі матеріалу та втрачає певні властивості. Серед них світлорозкладні пластикові матеріали та термоокисно-розкладні пластикові матеріали є розривними пластиками і не слід відносити до біорозкладних пластиків. Розкладні пластикові матеріали повинні перевіряти за стандартними методами випробувань, які дозволяють виявити зміни у властивостях, а їх категорію слід визначати згідно з методом розкладання та життєвим циклом. Незалежно від типу розкладного пластику та умов його розкладання, загалом кажучи, розкладний пластик не означає, що такий пластик може повністю розкласти на речовини, що не шкодять довкіллю.
Біорозкладні матеріали включають біорозкладні природні полімерні матеріали, такі як целюлоза, крохмаль, папір тощо, а також біорозкладні пластики, отримані шляхом біосинтезу або хімічного синтезу — це розкладання, що відбувається завдяки дії мікроорганізмів у природі за природних умов, таких як грунт і/або пісок, і/або за спеціальних умов, наприклад, умов компостування чи анаеробного перетравлення, або у водних культурних середовищах. Зрештою вони повністю розкладаються на вуглекислий газ (CO2) і/або метан (CH4), воду (H2O) та мінералізовані неорганічні солі елементів, що містяться в них, а також нову біомасу (наприклад, мертві клітини мікроорганізмів тощо). Варто зазначити, що кожен вид біорозкладного матеріалу, у тому числі папір, потребує певних умов навколишнього середовища для свого розкладання. Якщо немає необхідних умов розкладання, особливо умов проживання мікроорганізмів, його розкладання буде дуже повільним; водночас не кожен вид біорозкладних матеріалів може швидко розкладатися за будь-яких умов навколишнього середовища. Тому, працюючи з біорозкладними матеріалами, слід починати з умов навколишнього середовища та аналізувати саму структуру матеріалу, щоб визначити, чи він є біорозкладним.  Щодо того, як визначити, чи є матеріал біорозкладним, міжнародні та китайські стандарти встановили ряд методів випробувань, які відповідають на відповідні питання у стандартах.
Що таке компостований біорозкладний пластик? 
Компостування — це аеробний метод обробки, що використовується для виробництва компосту. Компостований означає здатність матеріалів до біорозкладання під час процесу компостування. Матеріал, у тому числі папір, пластик тощо, якщо  заявляється про його компостувальну здатність, має бути зазначено, що цей матеріал є біорозкладним і розпадається у системі компостування (як це передбачено стандартним методом випробувань), а також повністю розкладається у кінцевому використанні компосту. Компост має відповідати відповідним стандартам якості. Стандарти якості біорозкладних поштових пакетів включають низький вміст важких металів, відсутність біологічної токсичності та відсутність помітних залишків.
У чому різниця між промисловим компостуванням та домашнім компостуванням?
 Комітет з розкладних пластиків: Добриво — це органічний кондиціонер ґрунту, отриманий шляхом біологічного розкладання суміші. Суміш складається переважно з рослинних залишків, а іноді містить також деякі органічні матеріали та певні неорганічні речовини. Сировиною для компостування можуть бути органічні тверді відходи у міських і сільських районах, такі як стебла сільськогосподарських культур, сільськогосподарські послідки у сільській місцевості, міське побутове сміття, кухонні відходи, комунальні мули та відходи харчової промисловості. Компостування, як метод обробки для виробництва компосту, полягає у використанні мікроорганізмів, широко поширених у природі, для контролю біохімічного процесу перетворення розкладних органічних речовин у твердих відходах на стійкий гумус. Компостування можна поділити на аеробне та анаеробне залежно від процесу росту мікроорганізмів та наявності кисню. Біорозкладні пакети для покупок Аеробне компостування — це процес розкладання органічних речовин у присутності кисню. Кінцевими продуктами є CO2, H2O та тепло. А гумус, анаеробне компостування — це у анаеробних умовах, коли анаеробні мікроорганізми перетворюють органічні речовини на CH4, CO2, H2O, тепло та гумус. Загалом, компостування зазвичай відноситься до аеробного компостування.
Промислове компостування — це процес, у якому мікроорганізми розкладають тверді та напівтверді органічні речовини у аеробному середовищі або при високій температурі під контрольованими умовами, щоб отримати стійкий гумус.  Загальний цикл становить 180 днів, але зі змінами у технології аеробного компостування найкоротший термін становить 30 днів або навіть менше.
Домашнє компостування — це аеробний процес компостування, що в основному використовує домашні кухонні відходи або садові відходи для виготовлення компосту для домашнього використання. Домашнє компостування триває довше, ніж промислове, але зазвичай не перевищує одного року.
Незалежно від того, чи йдеться про промислове компостування, чи домашнє, органічні відходи, що обробляються, мають мати наступні характеристики:
1. Біорозкладність (тобто первинна біорозкладність матеріалу)

2. Показники розпаду під час компостування

3. Не має негативно впливати на процес біологічного розкладання 
Для отримання додаткової інформації про продукт,  будь ласка, натисніть на офіційний вебсайт